Так, соціальні мережі — це ілюзія щастя. Але як уникнути цієї пастки?
Ось-ось почнеться. Соцмережі заполонять звіти — що ми слухали цього року, скільки книжок прочитали, як займалися спортом. Ми побачимо ідеальні підсумки та «родзинки» 2024 року із життя інфлюенсерів, а також наших друзів і знайомих.
Явище, відоме як «highlight reel culture», — це не просто сезонне явище, а повсякденна реальність у соціальних мережах. З одного боку, у цьому є своя привабливість — це дозволяє віртуально вирватися з усталеної колії. Але скільки разів ти починаєш порівнювати себе з іншими, коли бачиш ідеальний контент? Або відчуваєш, що не встигаєш за іншими?
Тиск жити ідеально задокументованим життям також приносить нереалістичні очікування — від себе, близьких і життя загалом. Як вони впливають на нашу самооцінку? Потік лайків не гарантує миттєвого щастя.
Інфлюенсер Борис Гривняк своїми фотографіями допоміг нам розкрити приховане обличчя онлайн-світу, а за допомогою психологині Єви Вавракової та підтримки «Férova nadácia O2» ми подивилися, як безпечно існувати між ідеальним світом соцмереж та реальністю.
Спробуй виговоритися, навіть якщо ти інтроверт/ка
Страх невдачі — цілком нормальне явище. Такі стани часто переживають навіть люди, які зовні виглядають впевненими в собі. Наш мозок любить асоціювати помилки та ризики із загрозами і вмикає внутрішню «тривогу», коли ми наважуємося на щось нове або незнайоме. Чим більшого успіху ми жадаємо, тим голосніше дзеленчить тривога.
«Тиск ззовні сильний і дискомфортний, тому я намагаюся не думати про те, що від мене очікують інші. Але я здебільшого дуже самокритична людина, тому тиск зсередини ще більший», — каже Кароліна. Їй допомагають рухові та дихальні вправи. «Коли я не рухаюся, страх стає ще сильнішим».
Рандомна думка № 1: Чи хотілося б мені «ділитися» тим самим контентом, навіть якщо б його ніхто не бачив і не лайкав?
Це природний рефлекс, який колись допомагав нашим предкам зрозуміти, яке місце вони займають у суспільстві. Проблема в тому, що сьогодні ми порівнюємо себе вже не з невеликою групою людей, які нас оточують, а із цілим світом, який показує лише найкращу версію себе. І це б’є по дуже чутливому місцю всередині нас — по самооцінці.
Тому важливо постійно нагадувати собі, що те, що ми бачимо в інтернеті — це не вся історія, а лише найкрасивіша її частина.
Хто невинний, нехай відкладе телефон
З іншого боку, ми теж не безгрішні. От лише подумай. Скільки разів тобі доводилося бачити, як люди на концерті знімають весь виступ, замість того, щоб насолоджуватися музикою тут і зараз? І, чесно кажучи, як часто першою твоєю реакцією на гарне місце є витягування телефону?
Люди, які живуть життям лише заради того, щоб ділитися ним з іншими, із часом стають повністю відірваними від реальності. Їхній досвід перестає бути тим, що вони переживають зараз, він стає тим, як це буде виглядати для їхніх фоловерів. Зрештою, вони навіть не можуть бути щасливими в сьогоденні й бачать усе, що вони переживають, як менш важливе.
Рандомна думка #2: Які моменти дня мені сподобалися і які не потрібно було фотографувати?
«Інтернет — це дивовижне місце, де ми можемо знайти натхнення, цікавих людей або втечу від реальності. Однак, ми часто натрапляємо на досконалість або якийсь ідеал, який намагаємося наслідувати. Це впливає на нас більше, ніж ми можемо собі уявити», — зізнався Борис Гривняк.
Інтернет із дитинства слугував йому втечею від реальності та зоною комфорту. Але іноді йому важко знайти межу між реальністю і тим, що відбувається в мережі. «Навіть тисячі підписників не гарантують справжньої близькості», — додає він.
Насолодися своєю реальністю
Якщо ти відчуваєш, що скролінг забирає в тебе більше, ніж дає, ознайомся з порадами психологині Єви Вавракової. Вони допоможуть краще контролювати свої соціальні мережі та отримувати від них максимум користі.
Зосередься на контенті, який відображає тебе і твій реальний досвід, замість того, щоб намагатися імітувати те, що ти бачиш в інших. У реальному житті намагайся сприймати те, що ти відчуваєш «тут і зараз», зосередься на всіх своїх відчуттях і насолоджуйся. Наприклад, коли ти йдеш із друзями смачно поїсти, зверни увагу на те, яка вона на смак, яка в неї текстура, як вона пахне… не поспішай.
Онлайн-зв’язки — це добре, але не сподівайся, що лайки замінять справжню дружбу. Адже справжні стосунки також вимагають спільного досвіду тут і зараз. Крім того, коли ви з друзями проводите якісний час в офлайні, внутрішні жарти в чатиках теж будуть веселішими.
Тож телефонуй друзям, запрошуй їх на піцу й роби те, що тобі подобається.
Не забувай нагадувати собі, що те, що ти бачиш в Інтернеті, не є реальністю. Навіть найдосконаліші фотографії пройшли через кілька фільтрів і редагувань. Порівнювати свій день із найяскравішими моментами інших — це все одно, що порівнювати пудинг із тортом із ресторану із зіркою Мішлен. Але пудинг усе одно може бути чудовим!!
Соціальні мережі схожі на шведський стіл — те, що ти обираєш і споживаєш повинно перетравитися. Якщо твоя стрічка подає тобі те, що змушує тебе почуватися погано, скоригуй своє меню: підписуйся на акаунти, які надихають, навчають або дають заряд бадьорості та енергії.
Ти також можеш слідувати позитивним прикладам, використовуючи хештеги на кшталт #RealLifeVsInstagram #NoFilter #BodyPositive.
Рандомна думка № 3: Що зміниться, якщо я вимкну всі соціальні мережі на тиждень?
І ще одна непрохана порада: замість того, щоби порівнювати себе з іншими, зосередься на власному розвитку. Наприклад, спробуй записувати маленькі досягнення, щоб нагадувати собі, що ти на правильному шляху. Або склади список бажань навпаки і відчуй вдячність за повсякденні радощі.
Встанови власні правила — скільки часу на день ти скролиш? Чи можеш скоротити? Візьми тайм-трекер і грай по-чесному. Спробуй «офлайн-дні» — наприклад, неділю без Instagram чи Tik Tok. Нехай у тебе буде час на себе і світ навколо.
Завжди намагайся запитати себе: я роблю це для себе чи тому, що хочу справити враження на інших? Цілком нормально вміти цінувати і хвалити себе або час від часу показати всім свою крутість — «нехай вони побачать». Але в інших випадках не варто зосереджуватися на інших.
